Не каждому даровано судьбою
По жизни бескорыстно помогать
Всем убелённым скорбной сединою, –
Будь это ближний иль отец да мать.
А почему? – Понять совсем не сложно … –
Не получилось милосердным стать!
Помочь же этому конечно можно,
Но надобно страдания познать …
Страданье вызывает состраданье,
А с ним и милосердие души –
Любви животворящее дыханье!
Как дивно эти люди хороши!
В их помыслах лишь добрые деянья,
Желание помочь другому жить,
А боль души и все переживанья
Скорее снять или хотя б смягчить …
Переносить все беды только вместе
И вместе ощущать весь мир вокруг,
Идти в блаженство вместе! – Честь по чести!
Поняв, что лучший врач – есть добрый друг!
* * *
Лишь милосердный может боль понять …,
Согрев, ласкать натруженные руки,
Утешить в горе и надежду дать,
Услышав стон души в сердечном стуке …
Блаженны милосердные вовек! –
Помилован ведь каждый Богом будет!
Твори добро, смиренный человек!
А дел твоих Всевышний не забудет …
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
Век фарисейский - Людмила Солма *) Примечание:
Иллюстрацией - ЧУЖОЕ ФОТО - открытка из ИНЕРНЕТА
Авторства, к сожалению, пока не знаю...
